Наша історія

1934р. – створюється початкова школа.

1938р. - збудовано нове приміщення.

1950р. – школа стає семирічною.

1959р. – у відбудованому приміщенні нової школи розпочато навчання.

1962р. - школа стає восьмирічною.

1992р. – школа почала називатися «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів».

2004р. – школу та дитячий садочок «Теремок» було реорганізовано в навчально-виховний комплекс "Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І-ІІ ступенів"

За роки існування школи з її стін вийшло 1180 випускників.

В даний час в НВК налічується 60 учнів школи та 20 вихованців дошкільного закладу, яких навчає та виховує 15 педагогів (в 11 з них – вища педагогічна освіта), вихователь і помічник вихователя.

Назва села

Село Лисича Балка розташоване за 22 кілометри від районного центру смт. Катеринополя та за 29 км. від залізничної станції Звенигородка, недалеко від річки Вись.

Згідно з польськими архівними джерелами Лисичу Балку засновано в середині ХУІІ ст. шляхтичем Руфіном Корпинським. У складеній назві „Лисича Балка", перший компонент - це прикметник від іменника „лис" з додаванням суфікса - ич та закінчення - а. Другий компонент назви відображає характер рельєфу в цій місцевості. Місцевість в селі горбиста з численними вибалками. Назва ж села пішла очевидно від назви струмка „Лисича Балка", що протікає в пониженій частині села і бере початок на північній околиці в районі старого ставка.

Леонід Похилевич (1864 р,) пише: ... село при безимянном ручье или Лисичьей Балке, впадающей в реку Вись...".

В даний час на шляху протікання цього струмка утворено три ставки. Варто зауважити також, що назва балки лисича могла бути пов'язана не з твариною, а з рослиною.

Відомо, що лисицею в народі називають ліщицю мурову, яка росте, зокрема в лісах, розташованих на схилах ярів та балок.

З розповідей місцевих жителів в балці, водилося багато лисиць. Звідси виводять і назву села - Лисича Балка.

Історія села

Часом утворення населених пунктів прийнято вважати дату, коли вперше згадується назва населеного пункту в писемних історичних джерелах.

Назва села Лисича Балка вперше згадується у 1844 році в «Сказаннях о населеннях местностях Киевской губернии...», тому і час виникнення нашого населенного пункту слід вважати першу половину 19 століття.

местностях Киевской губернии...», тому і час виникнення нашого населенного пункту слід вважати першу половину 19 століття.

Деякі детальні відомості про село Лисича Балка зустрічаються в документах з 1900 р. Так на 1 січня 1900 р. в селі було 240 дворів, жителів -1357, із них чоловіків - 677, жінок - 680.

Займалось населення головним чином хліборобством, крім того, деякі селяни відправлялись на заробітки в Херсонську область.

На 1900 р. в селі налічувалося 1261,99 десятин землі, яка належала колишнім державним селянам, господарство велося по трипільній системі.

В селі було: одна православна церква, розвалини якої збереглися до цього часу, одна часовня, одна церковно-приходська школа, один хлібний магазин, одна кузня і 5 вітряних млинів.

До колективізації селяни мали невеликі наділи землі і вели господарство одноосібно. Переважна більшість людей були неписьменними. Після захоплення влади

більшовиками і встановлення радянської влади в кінці 20-х років у селі було організовано кооперативне господарство ТСОЗ ( Товариство сільськогосподарського обробітку землі). Перший ТСОЗ було організовано на хуторі, на віддалі 3 км. від центру. Його було названо іменем Воровського.

В кінці 1931 р. було утворено одине колективне господарство - колгосп, який носив назву імені Петровського.

В період окупації села фашистами було організовано общинне господарство. Частина вирощеного врожаю залишалась в селі і розбиралась працюючими, а частину вивозили фашисти. 13 березня 1944 року с. Лисича Балка було визволене від німецько - фашистських загарбників частинами другого українського фронту.

В 1949 році головою колгоспу став герой Радянського Союзу Цісельський Михайло Петрович, який пропрацював по 1953 р. За цей час відбувалося будівництво тваринницьких ферм, зросла продуктивність тваринництва, почали отримувати кращі врожаї зернових.

В 1950 - 1960-х роках господарство розбудовувалось, розросталось. За цей період в селі було збудовано новий будинок культури, фельдшерсько — акушерський пункт.

В 1961 році колгосп імені Петровського було перейменовано в колгосп «Росія», який проіснував аж до 90-х років і з розпадом колективних господарств перетворився на агрофірму «Зоря».

Відомі люди села

Здавна в нашому селі проживали добрі, талановиті, працьовиті люди. Так славою доброго лікаря ввічлового, доброзичливого, вмілого, до якого зверталися не тільки жителі села, а й мешканці навколишніх сіл, користувався лікар Шиманський. Добра слава про нього збереглася до нашого часу. Старенькі дідусі і бабусі часто пригадують його лікування, і вшановують його пам'ять добрим словом. Є в селі і знаменитості. Так у 1971 році свинарка Руденко Агрепина Ірінархівна була удостоєна звання Героя Соціалістичної праці.

Також чимало працівників колективного господарства (колгоспу) були нагороджені орденами і медалями. Орденом Трудового Червоного прапора нагороджено: Домніцького В. Г., Мялківського Б. С, Осіян О. П.; Орденом Леніна — Задніпряного А. В.; Медаллю „Знак пошани"нагороджено - Бурій В. О., Ковтун Л. Г.,3адніпряний В. Г., Шиятий І. Д.; Орденом Трудової слави III ступеня - Дикун В. О., Небесний А. Ф.; Орденом Жовтневої революції нагороджено Шиятого І.Д.

Уродженцями села є Едуард Никифорович Яворський, український музикознавець, заслужений діяч мистецтв України, головний редактор журналу «Музика», та Петро Михайлович Кулаковський доктор історичних наук, професор Національного університету «Острозька академія»

Багато випускників нашої школи прославляли і прославляють наше село. Вони закінчили вищі навчальні заклади і добилися значних успіхів у своїй професійній діяльності. . Чимало випускників школи присв'ятили своє життя служінню в Збройних силах: Бурій Ж.М., Бурій В. М., Кулаківський В. І. дослужилися до звання полковника. В даний час Домніцький Ю. Л. Працює в Міністерстві Оборони України .

Кiлькiсть переглядiв: 343

Коментарi